Основні факти про хворобу Альцгеймера: групи ризику, вплив спадковості
Однією з найбільш поширених причин виникнення деменції (придбане з роками недоумство, в результаті захворювань або ушкоджень головного мозку) – синдрому, при якому виникають деградація пам’яті і мислення, зміни поведінки, аж до неможливості виконувати елементарні повсякденні дії, є хвороба Альцгеймера. Остання за різними статистичними даними складає 50-70% усіх випадків.
Захворювання уперше було описане у 1907 році німецьким психіатром Алоісом Альцгеймером, в результаті його спостережень упродовж 6 років за своєю пацієнткою. За даними Alzheimer’s Disease International світова захворюваність у 2015 році складала 46,8 млн. чоловік, і за прогнозами це число подвоюється кожні 20 років. Так в 2030 році очікується 74,7 млн. хворих, а в 2050 році – 131,5 млн.
У зв’язку з цим виникають наступні питання: хвороба Альцгеймера – це спадкове захворювання? Які причини виникнення? Які чинники ризику хвороби Альцгеймера? Давайте розглянемо ці аспекти захворювання і постараємося дати вичерпні відповіді на наведені вище питання.
Що відомо про природу захворювання
Головний мозок складається із мільярдів нервових клітин (нейронів), поєднаних між собою. При хворобі Альцгеймера нейронний зв’язок розривається. Це відбувається через те, що накопичуються білки (бета-амілоїди, тау-білки), що утворюють аномальні структури, – “бляшки”, “клубки”, в результаті нейрони гинуть, а певні ділянки кори головного мозку поступово атрофуються.
Мозок також містить важливі хімічні сполуки, які допомагають передавати сигнали між нервовими клітинами. В осіб із хворобою Альцгеймера таких речовин значно менше. Захворювання має прогресуюче протікання, а це означає, що з часом все більше частин мозку залучається до процесу. При цьому, виникають нові прояви захворювання, які також схильні до прогресу.
Хвороба Альцгеймера може бути спадковою. При цьому, вона розвивається в осіб середнього віку, молодше 60 років. Незалежно від того, що хвороба Альцгеймера може наслідуватися, це не є головною причиною її виникнення. Захворювання має мультифакторну етіологію – поєднання вікових біологічних процесів, певних супутніх патологічних станів, генетичної схильності тощо. Хвороба Альцгеймера передається у спадок лише в не більше 5% випадків.
Хто входить при хворобі Альцгеймера до групи ризику
У будь-якої людини потенційно може розвинутися захворювання, проте у одних людей ризик його виникнення більший, у інших – менший. Наприклад, у людини 80 років значно більше передумов для цього, чим у особи середнього віку. При хворобі Альцгеймера до групи ризику також можуть потрапляти особи, які упродовж усього свого життя не були пов’язані з інтелектуальною активністю, мають певні супутні патології.
У деменції є сукупність чинників ризику, деякі з яких можна уникнути, а інші контролювати неможливо. Проте, наявність будь-якого з них не означає, що хвороба обов’язково виникне, і навпаки, уникнення не дає 100% гарантії здоров’я людини, проте робить це вірогіднішим.
Чинники ризику, на які неможливо вплинути
Спадковість і хвороба Альцгеймера. Це питання вимагає окремої уваги для розгляду, оскільки більшість варіантів деменції не мають генетичної схильності, але все залежить від конкретних причин їх розвитку. Проте, фахівці вважають, що особи, у яких є родичі зі встановленим захворюванням, все ж таки потрапляють до групи ризику хвороби Альцгеймера. Більше інформації і статистики приведемо в останньому розділі статті.
Вікова категорія – це основний чинник ризику при хворобі Альцгеймера, у осіб старше 65 років кожні 5 років подвоюються шанси, що захворювання настане. Це може бути пов’язано із послабленням природних систем відновлення організму, змінами в імунних реакціях. Проте, відомі випадки, коли патологія виявлялася і раніше цього віку.
Статева приналежність. Жінки старше 65 років в 2 рази частіше страждають на деменцію, а ніж чоловіки, що ймовірно може бути пов’язано із більшою середньою тривалістю життя, втратою гормону естрогену в період менопаузи тощо.
Чинники ризику, які можна контролювати
Різні проблеми зі здоров’ям. До них відносяться цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, високі показники артеріального тиску, підвищення рівня холестерину, ожиріння, черепно-мозкові травми тощо.
Спосіб життя. Регулярні фізичні вправи, підтримка здорової ваги, відмова від паління, помірність під час споживання алкоголю, збалансованість харчування, підтримка соціальної і розумової активності дозволяють знизити можливість розвитку деменції.
Отже, чи передається хвороба Альцгеймера у спадок?
Стикаючись із захворюванням у сім’ї або серед родичів, мимоволі спливають різноманітні питання. Наприклад, чи передається хвороба Альцгеймера спадково? Встановлено, що у осіб, які мають родичів першої лінії спорідненості з наявною деменцією, ризик розвитку патології збільшується у 3,5 рази. У однояйцевих близнюків прояв цієї ознаки у обох складатиме 80%, у різнояйцевих – 35%.
У хвороби Альцгеймера спадкоємство може здійснюватися двома способами:
моногенним – через єдиний мутований ген;
полігенним – через складне поєднання варіацій.
Розрізняють 4 основних генних мутації білків, пов’язаних із хворобою Альцгеймера і спадковістю: APP (розташовані на 21 хромосомі), PSEN-1 (на 14 хромосомі), PSEN-2 (на 1 хромосомі), APOE (на 19 хромосомі).
Частота розвитку спадкової хвороби Альцгеймера у першому випадку складає менш 5%, а в другому і третьому – 30-70% сімейних форм з раннім початком. Для них характерний моногенний спосіб спадкоємства. А четвертий є геном, який збільшує ризик розвитку захворювання, наслідує полігенним чином. При його мутації спостерігаються 30-50% усіх поодиноких і сімейних форм з пізнім початком.
Незалежно від того, виникає хвороба Альцгеймера спадкова або ні, усі особи з цим захворюванням вимагають до себе підвищеної уваги і ставлення. Вони заслуговують такої ж міри поваги, що й інші. Пансіонати для літніх людей Life-House компетентні в наданні послуг особам, які страждають на хворобу Альцгеймера.
Залишити коментар: