Хвороба Паркінсона та спадковість

Хвороба Паркінсона (друга назва: тремтливий параліч) – це прогресуючий дегенеративний розлад, характерний для осіб похилого віку. Пов’язаний з прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів, які виробляють гормон і нейромедіатор дофамін в людському організмі. Нестача дофаміну негативно впливає на певні ділянки кори головного мозку, в результаті чого у людини спостерігається:

  1. м’язова непіддатливість;
  2. недостатність рухової активності;
  3. ритмічні коливальні рухів кінцівок;
  4. нестійкість тіла, голови і кінцівок по відношенню один до одного.

Перший опис цієї недуги було скоєно лікарем з Англії Дж. Паркінсоном понад 200 років тому, хоча історія медицини вказує на подібні захворювання, які відомі ще в Стародавньому Єгипті.

Сьогодні статистика говорить про те, що на 100 000 населення виявлено близько 200 випадків хвороби. І хоча вважається, що недуга належить до старшої вікової групи населення, констатують і ранній початок хвороби. Так, кожен 20-й із захворілих отримав діагноз у віці «40+», кожен десятий – «50+». Середній вік початку захворювання 57 років.

Напевно кожного, хто в тій чи іншій мірі стикався з хворобою Паркінсона цікавить питання: «Чи правда, що хвороба Паркінсона передається у спадок?» У цій статті ми спробуємо розглянути цей аспект недуги та знайти відповідь.

Два хлопця поруч із представником більш старшого покоління

Чи передається у спадок хвороба Паркінсона?

На підставі численних досліджень медики досі не можуть виявити однозначні причини виникнення цієї недуги. На жаль, достовірних даних на рахунок того, чи передається хвороба Паркінсона у спадок теж не існує. Всі наведені нижче доводи варто розглядати, як ймовірність, а не підтверджений медичний висновок.

У той же час вчені виділяють малу ймовірність (близько 10-15%) того, що хвороба Паркінсона – генетична, тобто спостерігається захворюваність серед членів сім’ї та рідні. Вчені прийшли до висновку, що якщо в родині є випадок підтвердженої недуги, то ймовірність появи хвороби у членів сім’ї збільшується на 4-6%.

Варто відзначити, що в 15% випадків при постановці діагнозу спостерігається сімейний анамнез. Також було виявлено кілька аномальних генів, які можливо спровокували виникнення даної патології.

Медики дійшли висновку, що на появу хвороби Паркінсона в 70% впливає навколишнє середовище, в 5% – перенесене гостре захворювання, пов’язане з неврологією.

Окремої уваги заслуговує паркінсонізм при спадкових захворюваннях центральної нервової системи. Імовірність появи симптомів збільшується у тих, хто має наступні захворювання:

  • хвороба Вільсона-Коновалова;
  • захворювання Галлервордена-Шпатца;
  • дофа-чутлива дистонія;
  • хвороба Гентингтона в ригидной формі;
  • мітохондріальна енцефалопатія.

Медики стверджують, що вік хворого при спадкових формах нижче, а початок перебігу хвороби і прояв симптомів більш легкий.

Що робити, якщо є схильність до недуги?

Навіть якщо ви або ваші родичі потраплять в 10% -15% тих, хто має спадковий початок хвороби варто розуміти, що 70% захворювань припадає на негативний вплив навколишнього середовища і ведення нездорового способу життя.

Тому слід стежити за харчовим раціоном, дотримуватися систематичної фізичної активності, а також повністю відмовитися від шкідливих звичок (алкоголь, куріння), які здійснюють згубний вплив на клітини головного мозку.

Сподіваємося, що після ознайомлення з цією статтею ви зможете зробити самостійні висновки щодо того, хвороба Паркінсона спадкова чи ні.

Приватні пансіонати для людей похилого віку «Life House» – це спеціалізовані геріатричні установи, в яких здійснюється повноцінний догляд за хворими з діагнозом «хвороба Паркінсона».

Стаття написана на основі матеріалів Довідника MSD та інших наукових статей.

запрошення дізнатися ціни в домах престарілих в києві та україні

Залишити коментар: